Дідух – Дух Предків

Дідух-Багатим

Свят-вечірньою порою,
Ще задовго до Зорі
Ставлять Дідух на покуті
Свято-свят вже на дворі .
Живе дух полів у ньому,
Дух предків, дух Роду
Об’єднує покоління ,
Привертає згоду.
Він стає в цю дивну ніч
Містком між роками,
Щоб згадали, пом’янули,
Кого нема з нами.

Перед тим, як йти за стіл ,
Дмухають на лаву
Ненароком, щоб не сісти
На душу, – по праву
Ставлять ще одну тарілку
І ложку для тих,
Хто не зможе доторкнутись
До наїдків цих.
Виделкам на столі в цей вечір
Бажано не бути,
Щоби душі ненароком
Ними не кольнути.

Запалала вже Зоря,
Свічка запалала
Вся родина при столі
До молитви стала
І дякує всім причетним
До диво-події,
За ту радість, що прийшла
У наші надії.
Всім минулим поколінням,
Що лепту вкладали,
Щоб ми в благості й любови
От так за стіл стали.

Після трапези святої
Яства не збирайте,
Хай стоять собі до ранку
Душам радість, – знайте,
Пам’яттю живуть вони,
Нашими думками,
Адже в радости і горі
Завжди разом з нами.

Олекса Терен

03.01.2013 р.

Advertisements